Питомі витрати на персонал вимірюють потребу у фінансових ресурсах на забезпечення кадрами діючої організації.

Не включаються в собівартість продукції, а фінансуються за рахунок прибутку організації або спеціальних джерел виплати, безпосередньо не пов’язані з оплатою праці: премії за рахунок коштів спеціального призначення і цільових надходжень; матеріальна допомога; безпроцентні позики, видані на поліпшення житлових умов, обзаведення домашнім господарством; . оплата працівникам відпусток, що надаються додатково за колективним договором (понад передбачені законодавством); надбавка до пенсії; одноразову допомогу йде на пенсію ветеранам; дивіденди, відсотки і т.п.

Крім загальних і питомих витрат на персонал організації з метою аналізу ефективності використання персоналу розраховуються також наступні показники: Це показник розраховується як частка від ділення загальної величини витрат на персонал на обсяг реалізації за період;

  Цей показник розраховується шляхом ділення загальної величини витрат на персонал за період на чисельність співробітників організації;

  Цей показник розраховується як відношення загальних витрат на персонал до загального числа продуктивних годин за період.

Для проведення цілеспрямованої аналітичної роботи з вивчення витрат на персонал, розгляду їх з різних позицій, виявлення їх ролі, становить інтерес їх класифікація за різними ознаками, наведена в табл. 9.14.

Відповідно до класифікації за фазами процесу відтворення робочої сили витрати на персонал відносять до виробництва кваліфікованої робочої сили, її розподілу і використання. Витрати організації на виробництво робочої сили пов’язані з придбанням, навчанням, розвитком власного персоналу. Витрати на розподіл робочої сили визначаються масштабами внутріорганізаційного переміщення робочої сили: перекладом власних працівників в інші структурні територіально віддалені підрозділи, залученням працівників з боку (витрати на проїзд, підйомні, добові тощо); у витратах на споживання робочої сили в основному можна виділити фонд оплати праці, виплати і пільги з заохочувальних фондів, витрати, пов’язані з підтриманням дієздатності робочої сили (на медичне обслуговування, техніку безпеки, соціально-побутове обслуговування тощо), а також на соціальний захист і соціальне страхування.

Оцінка витрат на персонал з точки зору його цінності для організації здійснюється за двома групами витрат: первинні та відновлювальні. Початкові витрати (витрати придбання) включають витрати на пошук, придбання та попереднє навчання працівників Конкретний склад витрат залежить від цілей оцінки та доступності даних.

Витрати найму та відбору - це всі витрати, віднесені на одного успішного (тобто прийнятого в організацію) кандидата; витрати на надання робочого місця - витрати на підготовку та організацію робочого місця для нового співробітника, а видатки орієнтації і формальної підготовки - витрати на процедури , що проводяться до виходу на роботу, на відміну від навчання на робочому місці. До непрямих витрат підготовки відносяться альтернативна вартість часу інструктора і (або) керівника, низька в порівнянні з нормою продуктивність самого новачка на початку роботи і його колег, пов’язаних з ним технологічно.

Відновлювальні витрати (витрати заміщення) - це сьогоднішні витрати, необхідні для заміни що працює зараз працівника на іншого, здатного виконувати ті ж функції.

  9.

Вони включають витрати на придбання нового фахівця, його навчання (орієнтацію) та витрати, пов’язані з доглядом працює Витрати догляду можуть включати прямі виплати звільняється працівнику і непрямі витрати, пов’язані з простоєм робочого місця під час пошуку заміни, зниженням продуктивності праці працівника з моменту прийняття рішення про звільнення і його колег.

Оцінка витрат на робочу силу з позицій держави в основному зводиться до обліку в умовному грошовому вимірі таких витрат: фонду заробітної плати працівників народного господарства (в тому числі і натурою), витрат з громадських фондів споживання на загальноосвітній і політичний розвиток, на придбання та підвищення професійної кваліфікації, на виплати під час хвороби, одиноким матерям та ін

Оскільки в пpaктікe вітчизняних організацій практично відсутній облік витрат на робочу силу в розрахунку на одного працівника (за винятком випадку, коли працівник, навчений за рахунок засобів організації і порушив договірні зобов’язання перед організацією, зобов’язаний відшкодувати витрачені на нього кошти), при аналізі доводиться користуватися усередненими показниками по всьому персоналу, наприклад, середні витрати на одного працівника, середній стаж його роботи.

Аналітичні розрахунки витрат на персонал на рівні організації зводяться до обліку витрат, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), І витрат, що фінансуються за рахунок інших джерел.